Міжнародний науковий проект "Чорне море та Причорномор’я як контактна зона цивілізацій та культур"

Постановка проблеми. Чорноморський регіон, його минуле, сьогодення та майбутнє, викликають полеміку серед наукового співтовариства, оскільки він неоднозначно може кваліфікуватися як сфера регіонального співробітництва, так і арена протистояння внутрішніх і зовнішніх сил. Водночас енергетична цінність, унікальні транзитні й комунікаційні можливості регіону, його геостратегічна значущість говорять про те, що в найближче десятиліття інтерес до нього тільки зростатиме, як і перспектива його з’єднання в тій чи іншій формі з Балтійським регіоном. Нові «гібридні» виклики, пов’язані із загрозою з боку Росії, поставили на порядок денний міжнародної спільноти та регіональних еліт трохи підзабуту ідею Іntermarum – створення геоекономічного та геополітичного трикутника між Чорним, Балтійським та Адріатичним морями.

Важливість і новизна. Культурно та історично місцеве населення пов’язане з Османською, Перською, Російською та Австро-Угорською імперіями. Втративши у XVIII столітті статус «турецького озера», у «довгому» XIX ст. Чорне море (разом з протоками Босфор і Дарданелли) становило наріжний камінь «Східного питання», а упродовж «короткого» ХХ ст., під час Першої та Другої світових воєн, перетворилось на театр бойових дій ворогуючих коаліцій держав; в часи «холодної війни», із проголошенням доктрини Трумена та створенням Комінформу (згодом НАТО та ОВД) – на лінію розмежування між Заходом та Сходом. В епоху глобалізації, з крахом комуністичного проекту та розпадом СРСР, ЧР виділився в окрему підсистему міжнародних відносин зі своїми елементами та структурою, остаточно оформившись зі створенням у 1990-ті рр. Організації чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), котра охоплює площу 20 млн кв. км з населенням понад 330 млн чол. Організація, штаб-квартира якої знаходиться у Стамбулі, включає 12 країн, проте лише половина з них є прибережними (Україна, Румунія, Болгарія, Туреччина, Грузія, Російська Федерація). Інші шість – Азербайджан, Вірменія, Молдова, Сербія, Албанія, Греція – не мають безпосереднього виходу до Чорного моря, проте теж відносять себе до ЧР, де останнім часом активно присутні й світові потуги – Європейський Союз, НАТО, США та Китай.

За фінансової підтримки:

  • Канадського інституту українських студій Альбертського університету
  • гранту програми Еразмус + Європейського союзу на реалізацію проекту «Історія обєднаної Європи: ідеї, проекти та інтеграція»
  • гранту Болграської академії наук

Організатори:

  • Болгарська академія наук (Інститут балканістики з Центром фракології, Інститут історичних досліджень)
  • Альбертський університет (Канадський інститут українських студій)
  • Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна;
  • Одеський національний університет імені І.І.Мечникова;
  • Запорізький національний університет (історичний факультет);
  • Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
  • Центр досліджень міжетнічних відносин у Східній Європі, Харків, Україна;

Проект, складається з трьох етапів:

I етап

Літня школа

«Студії пограниччя у Центрально-Східній Європі та Чорноморському регіоні».

Дата проведення: 25 червня – 6 липня 2018 року.

Важливість і новизна. Літня школа – це можливість отримати знання про сучасні дослідження у студіях пограниччя, пропозиція молодим дослідникам представити їх проекти, брати участь у заходах та дискусіях, покращити власний методологічний рівень та приєднатись до інтернаціональної мережі дослідників в означеному міждисциплінарному полі.

Концепт пограниччя розглядається як демаркаційний та контактний простір, одночасно – фізичний та уявний. Студії пограниччя не лише розкривають зв’язки фрагментарного світу, але й виявляють розбіжності та нерівності, спричинені такими гетерогенними категоріями, як клас, гендер, етнічність, правовий статус, релігія, мова, наратив, історична пам’ять тощо. Курси та лекції буде сфокусовано на впливах державних політик, націоналізмів, рухів населення та геополітични змін у перспективі «транзитних пограничних територій», які мають складну історію приналежності та ідентичностей, конфліктів та співіснування. Важливим моментом буде питання нещодавніх конфліктів та їх впливів на населення пограниччя. Маючи в основному фокусі Україну, курси та лекції літньої школи запропонують комплексні компаративні рамки пограниччя у Центрально-Східній Європі та Чорноморському регіоні.

Три основних курси, запланованих в рамках школи, надали учасникам школи можливість отримати знання про студії пограниччя з історичної та соціологічної перспективи (проф. Томас Файст з Німеччини) та у ракурсі студій історичної пам’яті (др. Тетяна Журженко з Відня).

II етап

Міжнародна наукова конференція

«Чорне море та Причорномор’я як контактна зона цивілізацій та культур».

Дата проведення: 22–23 листопада 2018 року.

Місце проведення: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, площа Свободи, 4, Харків, Україна.

Важливість і новизна. Одна з незвичайних особливостей регіону, котрий буде перебувати у центрі дослідницького проекту, – так званий «конфліктно-співробітницький парадокс» (the conflict-cooperation paradox). Йдеться про наявність багатьох ініціатив співпраці, з одного боку, з одночасністю численних точок напруженості у відносинах між прибережними та сусідніми державами: РФ та Україна, РФ та Грузія, Вірменія та Азербайджан, Туреччина та Греція тощо. Не дарма Зб. Бжезинський включав ЧР до так званих «Євразійських Балкан», а серед інших дослідників він отримав такі характеристики, як «цивілізаційний бар’єр між ісламом та християнством», «зона протистояння», «вузол протиріч», «стратегічний коридор», «арена боротьби за вплив» і т. п.

Агресивна та реваншистська політика Москви привела до утворення численних «заморожених» конфліктів (Придністров’я, Нагірний Карабах, Південна Осетія, Абхазія). Після російсько-грузинської війни 2008 року, а особливо з російською окупацією Криму та початком війни на Донбасі 2014 року, посиленням провокацій ВМС РФ в Азовському морі з введенням в експлуатацію Керченського мосту ЧР характеризується політичною та економічною нестабільністю, зростанням деструктивних впливів транснаціональних загроз, які перешкоджають реалізації інтеграційних проектів і розвиткові міжнародного співробітництва. У просторі регіону мають місце негативні тенденції та процеси, що гальмують його економічний розвиток і створюють низку загроз у сфері міжнародної та регіональної безпеки (як складової частини загальноєвропейської).

Тут немало й інших зон міжетнічної та міжконфесійної напруги. Проте втори проекту свідомі того, що протягом віків ЧР був не лише ареною протистояння, а й зоною економічного та культурного співробітництва. Через Північне Причорномор’я проходив Великий шовковий шлях із Азії через Кавказ на Південно-Східну Європу, котрий зараз активно відроджує Китай, а по таким водним артеріям, як Дніпро та Дунай, пролягали не менш важливі торгівельні шляхи «із варяг в греки» та «із німців в перси».

Організатори засновуються на розумінні регіонів як таких, що не є історично сталими утвореннями – вони еволюціонували, і ЧР, котрий і понині перебуває у стані безперервних змін, – не виняток. Власне, з цієї аксіоми ми й виходили, пропонуючи назви відповідних секцій (панелей):

  1. Понт Евксинський: античне Причорномор’я та світ варварів Модератори: проф., д. і. н. Калін Порожанов (Болгарія), доц.., к.. і. н. Оксана Ручинська (Україна).
  2. Чорноморський вимір візантійської Ойкумени. Модератори: проф., д. і. н. Ліляна Сімеонова (Болгарія), проф., д. і. н. Сергій Сорочан (Україна).
  3. Чорне море – «внутрішнє озеро» Османської імперії? Модератори: с. н. с., к. і. н. Владислав Грибовський (Україна), проф., д. і. н. Володимир Мільчев (Україна)
  4. На вістрі «Східного питання»: Чорне море та Протоки в європейській політиці останньої третини XVIII – початку ХХ ст. Модератори: проф., д. і. н. Олена Бачинська (Україна), проф., д. і. н. Светлозар Єлдаров (Болгарія))
  5. «Коротке» ХХ століття: зміна геополітичної парадигми та міждержавні відносини у Чорноморському регіоні упродовж 1914–1991 рр. Модератори: доц., д-р Даніель Вачков (Болгарія), проф., д. і. н. Ігор Срібняк (Україна).
  6. ОЧЕС та регіональна підсистема міжнародних відносин в умовах ерозії та краху Ялтинсько-Потсдамської системи. Модератори: проф. , д. іст. наук Рендюк Теофіл (Україна), проф., д. іст. н. Михайло Станчев (Україна).

Запропонована тематика відповідає цілям «Чорноморській конвенції про співробітництво у галузі культури, освіти, науки та інформації», ухваленій у Стамбулі 3 березня 1993 р. й ратифікованій Верховною Радою України 4 лютого 1994 р. Конференція проводиться в рамках IX Дриновських читань, що мають усталену 30-річну традицію й названітак на честь Марина Дринова (1838–1906) – фундатора та першого голови Болгарської академії наук (1869–1898) і професора Харківського університету упродовж 1873–1906 рр.

Потенційні учасники. До програми конференції включено 116 доповідей науковців з 12 міст України (Харкова – 24, Києва – 23, Одеси – 20, Запоріжжя – 5, Дніпра, Львова та Полтави – по 2, Ізмаїлу, Мелітополя, Сум, Херсону та Ужгорода – по 1) та з восьми інших країн – Болгарії, Греції, Македонії, Молдови, Польщі, Росії, Румунії та Угорщини.

Метою конференції є стимулювання наукової дискусії щодо актуальних питань розвитку ЧР – від грецької колонізації Понту Евксинського і появи перших протодержав на його берегах до утворення на світовій геополітичній «шахівниці» чорноморської підсистеми міжнародних відносин. Після розгляду такої широкої історичної ретроспективи учасники конференції зможуть взяти участь у наступному заході проекту.

III етап

Круглий стіл

«Проблеми регіональної безпеки та інтеграції в умовах глобалізації:

від концепції Міжмор’я ХХст. до проекту Тримор’я XXI cт.».

Дата проведення: 23 листопада 2018 року, 14.00–18.00

Місце проведення: Конференц-зала готелю «Прем’ер Палас» м. Харків, майдан Свободи, 2.

Важливість і новизна. Географічно, історично і геополітично ЧР тісно пов’язаний з сусідніми регіонами – Каспійським, Середземноморським та Балтійським. Через нові «гібридні» загрози зі Сходу останнім часом набула особливого розголосу концепція Чорноморсько-Балтійського (Балтійсько-Чорноморського) союзу, проект якої після Першої світової війни було висунуто Ю.Пілсудським, а конкретна програма запропонована міністром закордонних справ Латвії З.Мейеровіцем (1919).

Ідеї подібного союзу розроблялися також українськими інтелектуалами, зокрема Ю.Липою, С.Рудницьким, М.Грушевським, Л.Бочковським. Ці розробки сформувалися у т. зв. «Чорноморській доктрині», згідно з якою відстоювалась ідея створення чорноморсько-балтійської федерації між українцями, білорусами, поляками та литовцями. Пізніше прихильником виступав і В.Чорновол, лідер Народного Руху України, та Білоруський народний фронт. Проте згодом ця ідея скотилася на марґінес української політичної думки, залишаючись популярною хіба що серед філософів консервативно-націоналістичного спрямування (О.Маслак, І.Загребельний, О.Семеняка, Е.Юрченко).

Сплеск інтересу до концепції Intermarum стався після інауґурації у серпні 2015 року Президента Польщі А. Дуди, котрий разом з президентом Хорватії К.Грабор-Кітарович став промоутером ідеї об’єднання держав Центрально-Східної Європи в новий інтеграційний формат у межах Європейського Союзу, що неоднозначно сприймається Брюсселем. Хоча насправді на геополітичній карті світу Балто-Чорноморський регіон (БЧР) представляє собою величезний простір від Скандинавії до Туреччини (чи від Нарви до Батумі, а в іншій інтерпретації – навіть до Баку) з набагато більшим потенціалом, аніж ЧР. У його межах уже є кілька регіональних об’єднань, зокрема Вишеградська група, Рада країн Балтійського моря, Центральноєвропейська ініціатива, ГУАМ, ОЧЕС, а ось вже два роки як існує нова структура Тримор’я («Ініціатива Адріатичного, Балтійського та Чорного морів» – The Three Seas Initiative), перший форум якої за участі 12 країн-членів ЄС – від Естонії до Австрії та Болгарії – відбувся у хорватському Дубровнику у вересні 2016 р. на тему «Зміцнення Європи: поєднуючи Північ і Південь»; другий – в липні 2017 р. у Варшаві вже за присутності президента США Д.Трампа, що надало йому особливої ваги; третій – в Бухаресті у вересні 2018 р.

Проте Україна, як й інші крани «Східного партнерства», не була запрошена на ці саміти, де окреслюється новий безпековий простір Європи. Це викликало бурхливу дискусію в українських мас-медіа та соцмережах й сприяло появі нових ініціатив. Зокрема, з кінця 2015р. громадська організація «Міжнародна ініціатива з підтримки України» та Національний інститут стратегічних досліджень у Києві регулярно проводять Балто-Чорноморські форуми за участю колишніх президентів, очільників парламентів та інших державних діячів країн БЧР. Останній з них на тему «Солідарна безпека країн Балтійсько-Чорноморського регіону як консенсусна стратегія Великої Європи» відбувся 22–23 лютого 2018 р., констатувавши поглиблення кризи глобальної та регіональної безпеки. Значний обсяг аналітичної роботи у цьому напрямку став проводити Міжнародний центр балтійсько-чорноморських досліджень, утворений у Києві на початку 2017 р.

Метою «круглого столу» є обговорення усіх аспектів співробітництва країн БЧР в енергетичній, екологічній, транспортно-транзитній, міграційній, освітній, культурній, туристичній та інформаційній сферах, але головний наголос буде зроблено на безпекових проблемах з огляду на перспективу для України залишитися у «сірій зоні» між НАТО та Організацією Договору колективної безпеки (ОДКБ) на чолі з РФ на невизначений термін. До фахового діалогу та наукової дискусії запрошена низка відомих політологів, соціологів, економістів, правознавців, журналістів, експертів і дипломатів. Не лише українських (з Києва, Харкова, Ужгорода та Чернівців), а й представників Бельгії, Болгарії, Грузії, Німеччини та Канади. Учасники «круглого столу» зосередяться, зокрема, на обговоренні ставлення до цього проекту держав «Східного партнерства» з огляду на те, що принаймні три з них – Україна, Молдова та Грузія (як і держави Західних Балкан з певними обмовками щодо Сербії та Боснії і Герцеговини) налаштовані на інтеграцію до ЄС і НАТО, а Білорусь та Вірменія є учасниками ОДКБ і Євразійського економічного співтовариства, де домінує Москва. Дискусія буде транслюватися online.

Модератори: проф. Володимир Кравченко (Канадський інститут українських студій Альбертського університету) та проф. Анатолій Круглашов (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича).

Очікувані результати та внесок до розвитку означеного дослідницького поля. Після проведення конференції та «круглого столу» планується видання XIII тому «Дриновського збірника» – щорічника Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна та Болгарської академії наук, куди увійдуть статті за мотивами виголошених доповідей на перших п’ятьох секціях. Матеріали шостої секції та круглого столу будуть надруковані у журналі українських студій «East/West» Канадського інституту українських студій .

Ми сподіваємося налагодити інтенсивні наукові контакти між ученими Причорноморського регіону в рамках євроатлантичного наукового простору, щоб розширити теоретичну, методологічну та емпіричну дослідницьку базу й створити передумови для подальших спільних досліджень. Йдеться про утворення академічного середовища, сприятливого для розвитку цього напряму на Сході України – своєрідного консорціуму за участю державних університетів та громадських організацій, а також для залучення інтелектуальних сил Лівобережжя та Правобережжя до міжнародного академічного співробітництва.Окрім того, реалізація проекту стане запорукою розвитку академічної мобільності. Вважаємо, що цей проект має гарну перспективу на майбутнє й може бути продовженим у форматі літніх шкіл, воркшопів, семінарів, симпозіумів різного формату й у різних містах України, Болгарії чи Польщі.

Матеріали проекту

Наші контакти: e-mail:drinovcenter@gmail.com, тел.: +380503026846 (Ченчик Дмитро)