Наші випускники

Валентина Іларіонівна Астахова

доктор історичних наук, професор, радник ректора ХГУ НУА. Заслужений працівник освіти України, Почесний громадянин міста Харкова.

«Университет поставил на ноги, научил учиться, сформировал преклонение перед Учителями, перед наукой, перед творческим отношением к делу, которому ты служишь.Университет дал возможность узнать и услышать блестящих преподавателей, какими были и останутся для меня навсегда В. И. Астахов, А. Г. Слюсарский, С. М. Короливский, И. К. Рыбалка, С. И. Сидельников, А. А. Гольденберг, Б. А. Шрамко и многие другие звездные ученые и педагоги. Университет осчастливил дружбой, любовью, полнокровной студенческой жизнью и, конечно, возможностью заниматься самой интересной и важной наукой - историей. Вот почему в моем рабочем кабинете, где я уже больше 20 лет работаю ректором Народной украинской академии уникального, замечательного учебного заведения, висит фотография моей Alma Mater - Харьковского национального университета.»

Володимир Анатолійович Оглоблін

член Союзу фотохудожників Росії та України, учасник і переможець численних міжнародних і національних конкурсів.

«Именно на историческом факультете я научился учиться и открывать знания, которые обогащали. На истфаке возникало столько личных открытий неведомого, что, казалось, можно утонуть в безбрежном море знаний. Хотелось 'зарыться' в какую-нибудь узкую тему словно в щель и не высовываться оттуда, пока что-нибудь не станет ясно по тому или иному вопросу. Но вопросов было так много, что это казалось несбыточной фантазией. Я брался за историю скифов, античную историю, неолит, средние века, историю Дикого поля и Харьковщины. Так было бесконечно и до тех пор, пока случайно не 'приболел' фотографией. Это случилось на третьем курсе и первоначально все выглядело совершенно безобидно. Как случайная, мимолетная встреча с каким-то таинством... Во этот-то параллельный ( с историей) интерес и завладел мной. К 5 курсу я мог отличить модели аппаратов и делал неплохие снимки для домашнего обожания. И откуда было знать, что первые опыты были настолько далеки от совершенства, что если бы мне сказали об этом сразу и откровенно, то, возможно, на том мой интерес к фотографии закончился. Но случилось то, что случилось... И теперь в собственной истории жизни есть история исторического факультета, который не дал 'потеряться' в этой бесконечно удивительной жизни. Интерес удивляться сохранился и до настоящего времени, позволяя открывать все новые и новые горизонты.»

Руслан Якович Пиріг

доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Інституту історії України НАНУ,заслужений діяч науки і техніки України.

«Ми пишалися, що навчаємося в одному з найстаріших університетів країни (у республіці було їх лише п’ять). Мали прекрасних учителів-професорів В.І. Астахова, С.М. Королівського, Г.М. Попова, І.К. Рибалку, С.І. Сидельникова, Б.А. Шрамка та інших. Фонди університетської та міської бібліотек були багатющим джерелом інформації. Від колишньої столиці УРСР у місті ще залишалися Центральний державний архів Жовтневої революції та Книжкова палата УРСР. У першому ми проходили цікаву архівну практику, а у другій – мені пощастило дістатися спецфонду, де на полицях стояли заборонені твори В. Винниченка, М. Скрипника і навіть… В. Леніна. Загалом Харківський університет дав мені можливість отримати ґрунтовні фахові знання, перший досвід наукових досліджень, пройти громадське та особистісне становлення. Саме ці чинники й склали надійний плацдарм для наступної відповідальної партійної роботи, державної служби та наукової праці. Низький уклін тобі, Alma Mater!»

Валентина Василівна Бездрабко

доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри документознавства та інформаційної діяльності Київського національного університету культури і мистецтв

"Університет запам’ятався вишуканою справжністю. Справжньою університетською бібліотекою. Справжньою професурою. Справжніми студентами. Справжніми лекціями й справжніми перервами. Справжніми університетськими аудиторіями й справжніми університетськими коридорами. Справжніми університетськими кав’ярнями і неповторно справжніми студентськими рогаликами. Відчуттям справжнього щастя від того, що все тільки починається і все по-справжньому. VivatAcademia!!!"

Ярослав Миколайович Приходько

навчався у магістратурі Маямі університету,в 2011 р. захистив докторську дисертацію у Пенсильванському університеті(США)

«Завжди згадую з задоволенням та вдячністю роки, проведені на історичному факультеті, наших вимогливих викладачів, та ту чудову професійну підготовку історика, що дуже полегшила моє життя в американській магістратурі та докторантурі в порівнянні з моїми американськими та європейськими товаришами.»

Денис Сергійович Гречко

кандидат історичних наук, старший науковий співробітник та вчений секретар відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України

"Університет є для мене справжньою almamater. Викладачі факультету озброїли мене фундаметальними знаннями, які дозволяють успішно працювати у сфері як академічної науки, так і викладати у ВНЗ. Зв'язок з Універститетом ніколи не переривався. Тут я завжди знаходив розуміння та підтримку. Спільні проекти вже стали доброю традицією. Я пишаюся тим, що я випускник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна."

Сергій Володимирович Гулєвський

старший викладач кафедри медіа-комунікацій Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, член Національної спілки журналістів України, генеральний директор Харківської обласної державної телерадіокомпанії

"Учеба в Университете - это лучшее время жизни каждого из нас. Жаль, что понимание этого приходит намного позже. Большое спасибо и людям и стенам."

Людмила Вікторівна Рибченко

Кандидат історичних наук, завідувач науково-дослідного відділу Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» (м. Київ)

"Роки студентського навчання згадую з великою приємністю і вдячністю. Під час цікавих, насичених, змістовних і різнопланових лекцій, палких дискусій на семінарах, чесних іспитів, студентських практик відбулося моє становлення як особистості, дослідника та історика.

Я вдячна всьому викладацькому складу за справжню демократичну та інтелектуальну атмосферу, що панувала у коридорах та аудиторіях факультету і спонукала студентів до наукових пошуків і активного фахового зростання. Радію, що і після завершення навчання я завжди відчувала підтримку своїх університетських наставників. Вважаю, що освіта, здобута в Харківському університеті, є запорукою яскравого, плідного та чесного життя в майбутньому."

Ігор Миколайович Денисенко

член правління Харківського обласного благодійного фонду сприяння історико-культурним дослідженням „Діти підземелля”, заступник начальника відділу по роботі з об’єднаннями громадян (Харківська міська рада)

"Хочу відмітити високий професійний рівень викладачів. Вчитися було цікаво. Отримані знання та навички використовую дотепер. Моя активна громадська діяльність щодо вивчення історії рідного краю у рамках Харківського фонду „Діти підземелля” пов’язана з інтересом до проведення історичних досліджень, який викликало саме навчання на історичному факультеті."

Антон Володимирович Меляков

кандидат історичних наук, доцент, докторант кафедри соціальної і гуманітарної політики Харківського регіонального інституту Національної академії державного управління при Президентові України

"Особистий досвід роботи в інших ВНЗ регіону засвідчив порівняно вищій загальний рівень знань і вмінь, які надаються саме в Університеті. Особливо значущою ця відмінність є в частині методики та методології проведення наукових досліджень. З плином часу усвідомлюється важливість і певної своєрідної консервативності, що притаманна Університету. Виконуючи роль міцного коріння, вона дозволяла протистояти тим з «новацій заради новацій», що відзначалися кон’юнктурністю і необгрунтованістю. Безумовною конкурентною перевагою Університету, особливо для фахівця-гуманітарія, були потужні інфраструктурні можливості, зокрема функціонування ЦНБ, музейного комплексу, баз практик."

Карпов Олександр Миколайович

народний депутат України ІІ, ІІІ, IV скликань, координатор парламентської більшості у Верховній Раді України ІІ та ІІІ скликань, радник Президента та Прем'єр-міністра України. Заслужений працівник освіти України. Професор, завідуючий кафедри політичного менеджменту Академії муніципального управління в м. Київ.

Філософські роздуми Олександра Миколайовича про рідний університет, палкі юнацькі устремління, неповторні студентські роки знаходимо в аматорських авторських рядках, присвячених однокурсникам до 35-річчя закінчення університету.

Я помню этот день и час,

Когда в любимой Alma mater,

Сошлись мы вместе в первый раз,

Искать истории фарватер.

Тогда нас было пятьдесят,

А быть стремилось больше тыщи,

Девчонок юных и ребят,

Влюбленных в Клио как Татищев.

Мечтали в прошлое взглянуть,

Тысячелетий сжавши время,

Проникнуть в бренной жизни суть,

Поставив ногу в жизни стремя.

Никто не думал, не гадал,

Что время всем в затылок дышит,

И что оно, как тот вандал,

О мольбах не спешить - не слышит.

И что оно, как сизый дым,

От дуновенья жизни тает,

А как об этом молодым

сказать, оно того не знает.

Все это было так недавно,

Все это было так давно,

И жизнь прожита не бесславно

А сердце млеет все равно.

Ведь память сердца есть милей,

Рассудка памяти печальной,

Запечатлённость жизни в ней,

Теплее, ярче изначально.

В ней время, то, что прожито тобой,

И курс наш, что неистово и страстно,

Со временем ведет незримый бой,

С тем временем, что было так прекрасно!